“Ich vermisse meine Heimat, aber es gibt kein Zurück mehr. Meine Zukunft liegt in Deutschland.”
Nataliia Balynets (27) aus Mariupol
Nataliia Balynets erwachte am 24.02.2022 um 5:30 in einem Albtraum, als Raketen in der Nähe ihres Hauses einschlugen. Angesichts der Bedrohung durch russische Soldaten entschloss sie sich bald, mit ihrer Tochter Olesia (9) Mariupol zu verlassen. Die Großeltern, bei denen sie bis dahin lebte, blieben in ihrer Heimat. Bereits in den ersten Tagen in Königsfeld war für Natali klar, dass sie für immer bleiben würde. Die gelernte Buchhalterin begann sofort, Deutsch zu lernen und als Produktionsmitarbeiterin in einem lokalen Industrieunternehmen zu arbeiten. Das Ehepaar, bei dem Natali und Olesya zunächst wohnen durften, unterstützte sie bei allen Schritten der Integration. Auch darin, Natalis jüngere Schwester Viktoriia nach Königsfeld zu holen. Heute leben die drei jungen Frauen in einer eigenen Wohnung und gestalten selbstständig ihren Alltag, 2680 Kilometer entfernt von Großeltern und Freunden.
“Я сумую за Батьківщиною, але шляху назад немає. Моє майбутнє в Німеччині.”
Наталія Балинець (27), Маріуполь
Наталія Балинець прокинулася в кошмарі о 5:30 24.02.2022, коли біля її будинку впали ракети. Зіткнувшись із загрозою російських солдатів, вона незабаром вирішила виїхати з Маріуполя разом зі своєю донькою Олесею (9 років). Її бабуся і дідусь, з якими вона жила до цього часу, залишилися на батьківщині. Вже в перші дні перебування в Кенігсфельді Наталі стало зрозуміло, що вона залишиться тут назавжди. За освітою бухгалтер, вона одразу ж почала вивчати німецьку мову і працювати на виробництві в місцевій промисловій компанії. Подружжя, з яким Наталі та Олесі спочатку дозволили жити, підтримувало їх на всіх етапах інтеграції. Зокрема, вони привезли до Кенігсфельда молодшу сестру Наталі - Вікторію. Сьогодні три молоді жінки живуть у власній квартирі і самостійно організовують своє повсякденне життя, за 2680 кілометрів від бабусь, дідусів і друзів.