“Ich war Lehrerin und stellvertretende Schulleiterin in Kiew. Nun bin ich selbst Schülerin und lerne Deutsch.”
Oksana Sierik (42) aus Kiew
Oksana Sierik floh mit ihrer Tochter (22) und ihrem Sohn (6) kurze Zeit nach Ausbruch des Krieges. Ihr Ehemann und ihr Schwiegersohn dienen an der Front. Trotzdem kann sie bis heute nicht glauben, dass ihr Heimatland sich in einem Krieg befindet. Oksana hofft inständig auf den Sieg der Ukraine. In Kiew arbeitete sie leidenschaftlich gern als Grundschullehrerin und sie liebte das Reisen. Ihrem Bedürfnis, anderen Menschen zu helfen, konnte sie über mehrere Monate in der sogenannten "Krisenbörse" in Königsfeld nachgehen: Sie sortierte und verteilte Kleider- und Sachspenden und kam so in Kontakt mit anderen Ukrainer/-innen und mit den Einwohner/-innen. Mittlerweile ist Oksana Oma geworden und ihr Sohn wurde eingeschult.
“Я була вчителем і заступником директора школи в Києві. Зараз я сама учень і вивчаю німецьку мову.”
Оксана Сєрік (42), Київ
Оксана Сєрік втекла з донькою (22 роки) та сином (6 років) невдовзі після початку війни. Її чоловік і зять служать на фронті. Тим не менш, до цього дня вона не може повірити, що її рідна країна перебуває у стані війни. Оксана палко сподівається на перемогу України. У Києві вона із захопленням працювала вчителькою початкових класів і любила подорожувати. Свою потребу допомагати іншим людям вона змогла реалізувати протягом декількох місяців на так званому "кризовому обміні" в Кенігсфельді: Вона сортувала і розподіляла пожертвувані речі та продукти, а також контактувала з іншими українцями та місцевими жителями. За цей час Оксана стала бабусею, а її син пішов до школи.